Самоосвіта… Потрібно чи не потрібно?.. Повинен чи не повинен? Сучасний педагог навіть не задумується над відповіддю на ці запитання.
Самоосвіта педагога – свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуального неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості. А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось, вона передбачає методичний супровід. Він має бути багаторівневий і обов’язково поступовий.
Оскільки творчість – це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне, то кожного керівника закладу чи методиста турбує питання: як сформувати здібність до творчої роботи та як підтримувати світоч творчості, щоб він якомога довше не загасав, і давав плоди.
Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватись. К. Ушинський зазначав, що "учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитись у ньому вмирає вчитель". Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства та професії до особистості фахівця. Причому вимоги, що пред’являються спеціалісту, повинні бути вище тих можливостей, що має людина (О. Бодальов).
(Більш докладно про мету, завдання та форми самоосвіти можна прочитати
ТУТ)
Пропонуємо Вам підвищити свою майстерність:
Обмін досвідом:
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Дякую за корисні сайти, обов`язково скористаюсь у своїй роботі.
ВідповістиВидалити